Рибалка на ляща дуже популярна серед вітчизняних рибалок. Лящатники – це окрема каста в рибальському суспільстві, і саме вони і виловлюють найбільших лящів.

Так і, зловити ляща не просто. Я маю на увазі не дрібного підлящика, а справжнього бронзового ляща. Лящова рибалка вимагає від рибалки витримки, знання водойми і особливостей поведінки риби. Важливим фактором є і дотримання тиші, особливо при ловлі на невеликій відстані від берега або човна.

Для ловлі ляща, як насадки, застосовується опариш, мотиль, зелений горошок, консервована кукурудза і мастирка. Іноді хороший результат дає застосування бутерброда, що складається з опариша з хробаком або мотилем.

Останнім часом все більше рибалок починають ловити ляща на пінопластову кульку. Результати такого лову іноді перевершують всі очікування, але і тут є свої тонкощі, незнання яких може привести до повної відсутності клювань.

Почнемо з того, що ловити ляща на пінопластові кульки краще із застосуванням годівниць «The method». Монтаж «in-line» дозволяє використовувати короткі повідці, не знижуючи чутливості оснащення. Ляща приваблює підгодовування, що знаходиться в годівниці, а пінопластова кулька, перебуваючи в полі зору, служить подразником, провокуючим рибу на клювання. Саме тому і важливо застосовувати короткі повідці.

Другим основним фактором є плавучість пінопласту, насадженого на гачок. В ідеалі вона повинна бути нульова або слабка позитивна. При застосуванні великої кульки пінопласту в поєднанні з невеликим гачком, система буде мати зайву позитивну плавучість і прийме вертикальне положення. Ні про яку гру при цьому не може бути й мови.

Нульова плавучість досягається застосуванням важких коропових гачків і відносно невеликих кульок пінопласту. При необхідності, збільшити вагу системи можна додаванням на поводок свинцевої дробинки. Розмір гачка повинен бути більше радіуса кульки не менше ніж на 3-4 міліметра, що дозволить надійно засікти рибу.

Розглянемо, що ж відбувається під водою. Риба яка підійшла до годівниці починає виїдати підгодовування. Для підтримки тіла в потрібному положенні вона працює плавниками, створюючи цим певні потоки води. Пінопластова кулька яка знаходиться в цих потоках робить хаотичні коливальні рухи, залучаючи цим увагу риби. При благополучному збігу обставин, після цього слідує клювання.

Нерідко риба бере кульку в рот і відразу ж випльовує. Така процедура може повторюватися кілька разів, поки риба сама не засічеться.

При ловлі таким методом риба в основному засікається сама. Для цього потрібно застосовувати відносно важкі годівниці, і обмежити вільний хід волосіні крізь годівницю десятьма сантиметрами.

У висновку зазначу, що колір пінопласту, за моїми спостереженнями, значущої ролі не грає. Риба клює як на білі, так і на кольорові кульки. Застосування пінопласту, пофарбованого в той же колір, що і підгодовування, має дати позитивний результат, але це тільки в теорії.