Техніка закидання поплавцевої снасті, яка вона буває, для яких умов підходить

Техніка закидання залежить від типу вудлища, що використовується – махового (без котушки) або матчевого, болонського (оснащеного котушкою). Правильний вибір і виконання закидання забезпечують точність подачі насадки, збереження оснастки і правильну роботу поплавця на воді. Крім того, закидання з гучним приводненням оснастки здатне розлякати обережну рибу, у той час як м’яке та тихе часто є запорукою успіху вдалого полювання на велику обережну здобич.

Загальні принципи закидання поплавцевої снасті

Перед закиданням необхідно перевірити, аби оснастка не заплуталася, поплавець був правильно обважений, а довжина жилки відповідала довжині вудлища та умовам ловлі. Рухи під час закидання повинні бути плавними, без ривків, із поступовим прискоренням у кінці маху. Після приводнення поплавця важливо злегка натягнути жилку, щоби розправити оснастку і встановити її в робоче положення.

Різновиди закидань маховою вудкою

Махова вудка не має котушки, тому техніка її закидання заснована на роботі інерції, довжині та кидкових якостях вудлища.

• Маятникове закидання – найбільш поширене. Вудлище тримайте робочою рукою, взявшись кистю за комель, крайня частина якого (30-40 см) розташована під вашим ліктем. Довжина жилки приблизно дорівнює довжині вудлища. Великим і вказівним пальцем іншої руки візьміть оснастку за тягарець. Гачок із насадкою в цей момент вільно звисає. З положення вудлища «45 градусів до поверхні води» впевненим синхронним рухом обох рук зробіть замах, швидко опустивши вудлище до положення «паралельно воді», тримаючи жилку внатяжку, а потім різким помахом вудлища вгору, відправте оснастку в точку ловлі, відпустивши тягарець на початку закидання (махового руху вгору). Коли вудка буде в положенні «45 градусів до поверхні води», а оснастка максимально віддалиться від вас, швидко опустіть вудлище в положення «паралельно воді», аби досягти максимальної дальності закидання. Жилка витягнеться, ставши продовженням вудлища. Поплавець з оснасткою впадуть на воду. Легким рухом вудлища трохи натягніть жилку, розправивши оснастку. Дайте їй зайняти робоче положення. Коли поплавець встане, кінчиком вудлища підтягніть кілька разів жилку, що йде до поплавця, щоби притопити її. Цей момент дуже стане в нагоді за вітряної погоди – аби плаваючу жилку не здувало на воді і снасть не зносило вітром. Маятникове закидання вирізняється точністю та м’яким приводненням оснастки, що не відлякує полохливу рибу. Підходить для ловлі на ближніх і середніх дистанціях за безвітряної погоди.
• Закидання з-за голови – застосовується під час ловлі на великих відстанях або за сильного вітру. Вудлище зі звисаючою оснасткою заводиться за спину, а потім плавним махом із прискоренням закидається вперед, направляючи оснастку в точку ловлі по високій траєкторії. Закидання з-за голови вирізняється меншою точністю, ніж маятникове, та бідьш гучним приводненням оснастки, що не є добре для обережної риби, але непогано приваблює спритну зграйну рибу – верховодку, краснопірку тощо. Вимагає більшого простору за спиною, але дає максимальну дальність закидання.
• Бічне закидання – зручне під час ловлі в обмеженому просторі (кущі, навислі гілки). Вудлище на закиданні ведуть збоку, оснастка вилітає по дузі паралельно воді. Закидання вимагає чималого досвіду, аби уникнути заплутування снасті.

Різновиди закидань для поплавцевих вудок із котушкою

Для матчевих, болонських і телескопічних вудлищ із кільцями та котушкою застосовують техніки, що дають змогу контролювати довжину жилки та дальність польоту оснастки.

• Класичне закидання – найуніверсальніший спосіб, ідентичний спінінговому закиданню. Риболов притискає жилку пальцем до бланка, відкриває дужку котушки, заводить вудлище за спину і плавно закидає звисаючу оснастку вперед, відпускаючи жилку в момент, коли кінчик проходить вертикальне положення на 11 годин. Використовується для точних і далеких закидів.
• Бічне закидання – дозволяє закидати під низьким кутом, коли над водою мало місця через навислі гілки дерев. Вимагає чіткої координації та підходить для легких оснасток.
• Маятникове закидання – варіант для ближньої дистанції. Оснастка розгойдується маятником перед риболовом, а потім коротким рухом кисті снасть направляють у потрібну точку. Забезпечує тихе падіння оснастки на поверхню води, що ідеально під час ловлі обережної лякливої риби.

Поради щодо техніки закидання

• Рухи повинні бути плавними та ритмічними – різкі ривки призводять до перехльостів оснастки.
• Перед закиданням переконайтеся, що за спиною немає перешкод.
• За бічного вітру направляйте закид трохи нижче за вітром, аби компенсувати парусність снасті та відхилення оснастки.
• Завжди стежте, щоби приводнення оснастки було м’яким – шум відлякує рибу, особливо на мілині. Виняток може становити ловля верховодки та краснопірки, які з огляду високої харчової конкуренції в зграї, реагують на сплески на поверхні води, як на падіння здобичі, яку потрібно встигнути схопити і з’їсти раніше за родичів-конкурентів.

Висновок

На закінчення можна сказати, що вибір техніки закидання поплавцевої вудки безпосередньо впливає на точність, дальність та акуратність подачі снасті – а значить, і на успішність риболовлі в цілому. Кожен різновид закидання має своє призначення: маятникове забезпечує м’якість і тишу під час ловлі на ближній дистанції, мах з-за голови – дальність і потужність, а бічне – зручність в обмежених умовах. Для вудлищ із котушкою точність і контроль досягаються правильним моментом відпускання жилки і плавністю рухів. Важливо не тільки знати різні техніки, але й відпрацьовувати їх на практиці, підбираючи оптимальну під конкретні умови ловлі – вітер, захаращену берегову лінію, вагу оснастки та активність риби. Тільки поєднання знань, техніки та досвіду дозволяє виконувати закидання впевнено, точно та без помилок, перетворюючи процес риболовлі на справжнє мистецтво!